Росія привласнила собі радянську перемогу 1945 року - історик

У неоголошеній війні з Путіним Україна витворює нову національну та громадянську ідентичність.

Про це в коментарі "Голосy Америки" заявив кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім.Кураса НАНУ Владислав Гриневич.

"Пам'ять про Другу світову опинилася в епіцентрі конфлікту Майдану і Антимайдану, - зазначив історик. - Бандерівське гасло "Слава Україні!" стало загальноприйнятим в Україні, від Донбасу до Закарпаття".

При цьому Гриневич наголосив, що Кремль привласнив і націоналізував сталінський міф про "Велику Перемогу", тільки замість радянської перемоги вона стала російською. Cаме таку пам'ять про Другу світову використовували і радикали-противники Майдану.

"Українська революція є антиколоніальною революцією, це вихід України з імперії, - додав науковець. - Саме зараз формується нова українська ідентичність. У неоголошеній війні з Путіним ми відстоюємо свою державність і формуємо свою ідентичність".

На думку історика, для творення нової української ідентичності важливими є теми Голодомору та УПА.

"Це антиімперські, антисталінські теми, які ніколи нас не об'єднають із сучасною Росією, бо вона їх не визнає, - підкреслив Владислав Гриневич. - Голодомор - це історія боротьби Сталіна з українцями Наддніпрянщини, УПА - це історія боротьби Сталіна з українцями Волині і Галичини".

Як відомо, у грудні 2010 року тодішній прем'єр-міністр РФ Владімір Путін заявив, що Росія перемогла б у Другій світовій війні навіть без допомоги України.

У відповідь українські ветерани нагадали Путіну, що з 15 фронтів ЧА більше половини були очолювані українцями за походженням, а кожен п'ятий із 11 тисяч Героїв Радянського Союзу часів війни - українець.

Дивіться також: "У Червоній армії воювали 6 млн українців"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.