Росія привласнила собі радянську перемогу 1945 року - історик

У неоголошеній війні з Путіним Україна витворює нову національну та громадянську ідентичність.

Про це в коментарі "Голосy Америки" заявив кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім.Кураса НАНУ Владислав Гриневич.

"Пам'ять про Другу світову опинилася в епіцентрі конфлікту Майдану і Антимайдану, - зазначив історик. - Бандерівське гасло "Слава Україні!" стало загальноприйнятим в Україні, від Донбасу до Закарпаття".

При цьому Гриневич наголосив, що Кремль привласнив і націоналізував сталінський міф про "Велику Перемогу", тільки замість радянської перемоги вона стала російською. Cаме таку пам'ять про Другу світову використовували і радикали-противники Майдану.

"Українська революція є антиколоніальною революцією, це вихід України з імперії, - додав науковець. - Саме зараз формується нова українська ідентичність. У неоголошеній війні з Путіним ми відстоюємо свою державність і формуємо свою ідентичність".

На думку історика, для творення нової української ідентичності важливими є теми Голодомору та УПА.

"Це антиімперські, антисталінські теми, які ніколи нас не об'єднають із сучасною Росією, бо вона їх не визнає, - підкреслив Владислав Гриневич. - Голодомор - це історія боротьби Сталіна з українцями Наддніпрянщини, УПА - це історія боротьби Сталіна з українцями Волині і Галичини".

Як відомо, у грудні 2010 року тодішній прем'єр-міністр РФ Владімір Путін заявив, що Росія перемогла б у Другій світовій війні навіть без допомоги України.

У відповідь українські ветерани нагадали Путіну, що з 15 фронтів ЧА більше половини були очолювані українцями за походженням, а кожен п'ятий із 11 тисяч Героїв Радянського Союзу часів війни - українець.

Дивіться також: "У Червоній армії воювали 6 млн українців"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.