Кремль використовує "фашизм" для таврування усіх своїх ворогів - NYT

Перемога 1945 року використовується Кремлем для просування нав'язливої ​​ідеї про фашизм за кордоном. При цьому не має значення, з ким конфліктує Кремль - його вороги однозначно "фашисти".

Про це пише автор New York Times Ніл Макфаркуар у статті "Росія переглядає свою історію, щоби підперти своє майбутнє", повідомляє УНІАН.

Саме такий прийом використовувався для опису української кризи на російському телебаченні протягом останніх двох місяців.

Критики відносять таку одержимість фашизмом прагненням президента РФ Владіміра Путіна "відполірувати до блиску" радянське минуле і відновити роль Росії як світової держави.

На думку істориків, "старий новий варіант" історичної пам'яті є "спробою швидше створити культ минулого, ніж захистити його".

"Перемога замістила [реальну] пам'ять про війну, - сказав історик Нікіта Соколов. - Справжній досвід війни і історія народної війни були витіснені з колективної пам'яті".

За словами історика, сучасні правителі Росії реанімували радянську партійну ідеологію, яка розповідає про те, що "російський народ і його лідери врятували світ від фашизму ціною надлюдських жертв і боротьби".

Оскільки Путін прагне відновити свою репутацію і репутацію Росії, Кремль формує кожне зовнішньополітичне питання таким чином , щоб нагадати падіння Третього рейху.

Незалежно від того, про який конфлікт РФ із оточуючим світом ідеться, уряд Путіна пов'язує себе з перемогою 1945 року, проголошуючи знищення фашизму "сенсом існування" Росії.

Професор філософії Андрєй Зубов, який написав статтю, де порівняв анексію Росією Криму з аншлюсом Австрії, попередив, що німці в епоху нацизму - як і багато росіян зараз - були в захваті від того, що світ знову почав боятися і поважати їх.

За таку думку професор спочатку отримав попередження, а потім був звільнений з Московського державного інституту міжнародних відносин, пов'язаного з МЗС РФ.

У відповідь прокремлівська газета "Известия" жорстко розкритикувала професора Зубова, обізвавши його "породженням пекла" і назвавши Гітлера на період до 1939 року "хорошим Гітлером".

Приголомшені такою заявою вчені відзначили, що до 1939 року Гітлер вже створив Дахау, організував "Кришталеву ніч" [масова акція насильства проти євреїв у Третьому рейху в листопаді 1938 року - ІП] і прийняття Нюрнберзьких законів, які закріплювали перевагу арійської раси.

"Коли ви думаєте , що пропаганда Путіна не може опуститися ще нижче, це незмінно трапляється", - написав російський політолог Владімір Кара-Мурза у блозі для журналу World Affairs.

У відповідь путінська партія "Єдина Росія" підготувала новий закон, який вводить кримінальну відповідальність за спотворення історичної ролі СРСР у Другій світовій війні.

Історики наголошують, що підписаний Путіним закон містить розпливчасті терміни, приміром "символи російської військової слави". При цьому абсолютно незрозуміло, як і ким будуть визначатися факти "спотворення" цих символів.

Історики визнають, що після розпаду Радянського Союзу в 1991 року, коли вперше були відкриті архіви, виклад великої кількості негативних фактів [про радянське минуле] відштовхнув багатьох росіян . Але тепер вони відчувають, що маятник хитнувся занадто далеко назад.

"Були афганські фашисти, грузинські фашисти, зараз є українські фашисти", - іронічно прокоментував професор Соколов. - Всі, з ким ми будь-коли боремося - фашисти".

Дивіться також:

"Фашизм" - 80 років на службі Кремля

Російські козаки на службі у німецьких нацистів

Кремль просить не порівнювати СРСР і Третій Рейх

Георгіївська стрічка - нуль поваги, максимум пропаганди

Як влада робила з опозиції "фашистів" 10 років тому. ФОТО

Як створити образ ворога. Україна в російських підручниках

"Антифашизм" - технологія для боротьби з опозицією

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.