Російська національна бібліотека вважає Вікіпедію ворожим ресурсом

Директор Російської національної бібліотеки (РНБ) Антон Ліхоманов вважає, що з "Вікіпедією" можуть виникнути труднощі через її "американське" походження і запропонував створити російський аналог інтернет-енциклопедії.

Про це повідомляє TJournal із посиланням на ІТАР-ТАСС.

Ліхоманов заявив, що кожна година російськомовний розділ "Вікіпедії" проглядається мільйон разів, але звернув увагу, що на ресурсі міститься велика кількість помилок. За його словами, внести правки у статті "практично неможливо".

Функціонер наголосив, що інтернет- енциклопедія "контролюється зі Сполучених Штатів Америки". На думку глави РНБ, через це Росія може зіткнутися з тією ж ситуацією, яка сталася з платіжними системами VISA і Mastercard [відмовилися обслуговувати ряд великих російських банків].

Натомість, вважає Ліхоманов, потрібно створити російський аналог Вікіпедії. Він зазначив, що спроби зробити це вже були, але вони закінчилися невдало.

У відповідь на заяви Ліхоманова в офіційному мікроблозі російської "Вікіпедії" з'явилося припущення, що він хоче сам зайнятися створенням альтернативного ресурсу і своїми заявами намагається отримати фінансування .

Виконавчий директор некомерційної організації "Вікімедіа РУ", яке забезпечує роботу російськомовної "Вікіпедії", Станіслав Козловскій спростував заяви директора РНБ про те, що інтернет-енциклопедія керується з США.

За словами Козловского, Вікіпедія російською мовою пишеться російськомовними користувачами інтернету, велика частина з яких - громадяни Росії.

"До речі, саме Росія, а не США намагається обмежити доступ громадян нашої країни до Вікіпедії, наголосив Козловскій. - Вікіпедія вже внесена до "чорного списку" Роскомнадзору. Що стосується енциклопедії, фінансованої державою, то директору бібліотеки було б корисно вивчити фонди своєї ж бібліотеки і виявити там Велику російську енциклопедію, яка створюється з наказу Путіна з 2002 року. За 12 років дійшли до літери "О".

Російська національна бібліотека заснована в 1795 році і на сьогодні є найстарішою публічною бібліотекою Росії. Сайт РНБ станом на початок квітня 2014 року не працював.

Вікіпедія - електронна енциклопедія, заснована в 2001 році Джиммі Bейлсом і Ларрі Сенгером. Власником сайту виступає "Фонд Вікімедіа", що має 19 регіональних представництв.

Основною особливістю енциклопедії є те, що створювати і редагувати статті може, в принципі, кожен користувач інтернету. Вікіпедія створюється багатьма добровольцями з усього світу на 282 світових мовах. Вона містить понад 20 мільйонів статей.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.