Гітлер до 1939 року був хороший - російський політолог

Російський політолог Андронік Міґранян, який є членом Громадської палати РФ, вважає, що настав час по-новому оцінити історичну роль Адольфа Гітлера.

Про це повідомляє сайт Євроазійського єврейського конгресу.

"Потрібно відрізняти Гітлера до 1939 року і Гітлера після 1939 року і відокремлювати мух від котлет. Справа в тому, що, поки Гітлер займався збиранням земель і ... без жодної краплі крові об'єднав Німеччину з Австрією, Судети [нині регіон Чехії - ІП] з Німеччиною, Мемель [нині Клайпеда у Литві] з Німеччиною, фактично завершивши те, що не вдалося Бісмарку..."

"...Якби Гітлер зупинився на цьому, то залишився б в історії своєї країни політиком найвищого класу", - написав Міґранян у статті, опублікованій газетою "Известия".

Листопад 1938 року. Берлінська синагога на Фазаненштрасе, 79 після пожежі, влаштованої нацистськими штурмовиками СА. Бензин для підпалу штурмовики взяли на найближчій заправці, міська пожежна команда стежила, щоб вогонь не перекинувся на сусідні будинки

Також Міґранян вважає, що "витоки Другої світової війни - в найжорстокіших умовах Версальського договору, положення якого принизили німецький народ, розчленували німецькі землі, наклали на Німеччину кабальні умови миру".

Раніше в радянській і російській історіографії панувала думка, згідно з якою Друга світова війна почалася через агресивні плани німецьких націонал-соціалістів на чолі з Гітлером - плани забезпечення "життєвого простору" для німецького народу, плани світового панування і "остаточного вирішення єврейського питання".

"Не сумніваюся, що загалом Міґранян правий, - зіронізував з приводу заяв російський політик Лєонід Ґозман. - Звичайно, до 1939 Гітлер теж дещо встиг - [концентраційний табір] Дахау працював на повну потужність, расові закони, Кришталева ніч [масова акція насильства проти євреїв у Третьому рейху в листопаді 1938 року - ІП] і деякі інші дрібниці. Збирання земель важливіше".

10 листопада 1938 року, місто Магдебург. Розбиті під час Кришталевої ночі вітрини крамниці, яка належала євреям. За одну ніч у Третьому Рейху був убитий 91 єврей, сотні поранено та покалічено, близько 3,5 тис. арештовано і відправлено до концентраційних таборів Заксенгаузен, Бухенвальд і Дахау. У цю ж ніч були спалені або розгромлені 267 синагог, 7,5 тис. торгових і комерційних підприємств, сотні житлових будинків євреїв

На думку Ґозмана, публікація тексту Міґраняна у такому "сервільному" виданні, як "Известия" [належать "фінансисту Путіна" Юрію Ковальчуку - ІП] свідчить про те, що обілення Гітлера подобається начальству у Кремлі: "Отже, у відповідь на констатацію подібності наших дій [у Криму] із діями Гітлера в Судетах єдине, що офіційна пропаганда здатна сказати - що Гітлер був, по суті, не такий уже й поганий?".

Після російської окупації Криму світові ЗМІ почали порівнювати дії Кремля із анексуванням Третім Рейхом сусідніх земель перед початком Другої світової війни.

Жовтень 1938 року. Судетські німці в місті Егер [нині Хеб на заході Чехії] вітають анексію Гітлером Судетського краю Чехословаччини. Після 1945 року влада Чехословаччини депортує з Судетів більшість німців, близько 3 млн

Як відомо, у березні 2014 року з посади в Московському інституті міжнародних відносин було звільнено професора Андрєя Зубова, який засудив вторгення Росії у Крим, порівнявши його з гітлерівською анексією Австрії у 1938 році.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.