У РФ значно більше неофашизму, ніж в Україні - Amnesty International

У Росії проблема неофашистських угруповань значно актуальніша, ніж в Україні. В Україні не зафіксовано жодного факту утиску російськомовного населення. Так само ніхто з громадян не звертався зі скаргами на "Правий сектор".

Про це в інтерв'ю РБК-Україна заявила виконавчий директор представництва міжнародної правозахисної організації Amnesty International ("Міжнародна амністія") в Україні Тетяна Мазур.

"Ми дуже уважно ставимося до будь-якої інформації, що стосується прав людини, - наголосила правозахисник. - Ми чули звинувачення України в утиску прав російськомовного населення, але не зафіксували таких фактів".

За словами Мазур, до організації жодного разу на зверталися ті, хто "був би жертвою дискримінації за мовною ознакою". Правозахисник нагадала, що народні депутати у лютому 2014 року проголосували за скасування закону про мови національних меншин, але це рішення ВР було заветоване в.о. президента Олександром Турчиновим.

"Поклавши руку на серце, скажу, що є неофашистські угруповання [в Україні], - зазначила Мазур. - Вони були до Євромайдану і вони існують зараз. Наскільки вони є активними - складне питання. Але в Росії ця проблема куди більш актуальна, ніж у нас".

Стверджувати, що в Україні прояви неофазиму є масовими, немає підстав, - підкреслила вона.

Також, за словами правозахисника, "Міжнародна Амністія" не отримала жодної скарги від людей, які б постраждали від дій організації "Правий сектор".

"Не виключено, що ми не володіємо повною інформацією, і такі випадки десь є, але поки ми їх не бачимо, - сказала Мазур. - Ми намагаємося ретельно моніторити їхню діяльність, але поки нам до кінця не зрозуміло, що собою являє "Правий сектор".

Як відомо, у квітні 2014 року повідомлялося про організовані сепаратистами у Слов'янську (Донецька область) погроми циганського населення. Тоді ж лідер місцевих сепаратистів оголосив про полювання на людей, які розмовляють українською.

Amnesty International ("Міжнародна амністія") — неурядова організація, заснована у Великобританії в 1961 році, що має на меті "проведення досліджень та дій, спрямованих на попередження та припинення грубих порушень прав людини, а також допомогу тим, чиї права вуже були порушені".

У 2010 році кількість активістів та прихильників Amnesty International перевищила 3 млн людей у більш ніж 150 країнах. За свою роботу організація удостоєна Нобелівської премії миру, а також премії ООН в області прав людини.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.