Російські видавці перебрехали назву монографії американця про ОУН

Академічна праця американського історика Джона Армстронґа "Український націоналізм" (1955 року) видана цьогоріч у Росії під назвою "Истоки самостийного нацизма: к чему пришла Украина в ХХІ веке".

Книгу видало у 2014 році видавництво "Центрполіграф" - одне з найбільших приватних видавництв РФ.

Під таким заголовком її можна придбати у більшості книжкових онлайн-магазинах.

Професор Джон Армстронґ - американський політолог та історик, один із чільних спеціалістів з історії радянської управлінської бюрократії.

Його робота "Український націоналізм: 1939-1945" є академічною монографією, класичною, безпристрасною і відомою в наукових колах. Під час підготовки до написання Армстронґ узяв численні інтерв'ю в безпосередніх учасників подій, вивчав тогочасні документи.

Особливістю його наукової роботи була праця не тільки в бібліотеці чи архіві, але й "у полі" - він вільно володів українською, російською, німецькою та французькою мовами, що дозволило провести унікальні інтерв'ю з очевидцями.

 Книга на одному з онлайн-магазинів

"Український націоналізм" було видано в 1955-му і перевидано в 1963 і 1990 роках. У 2008 році працю було видано російською, під назвою "Украинский национализм: факты и исследования".

 "Центрполіграф" уже видавав монографію Армстронґа у 2008 році. Тоді ще з більш-менш оригінальною назвою

Що змусило книговидавців змінити назву написаної в 1950-х роках наукової роботи "Український націоналізм: 1939-1945" на "Истоки самостийного нацизма: к чему пришла Украина в XXI веке", не повідомляється. Автор книги помер у 2010 році.

 На іншому книжковому сайті раптом зникли 10 сторінок із книги. Залишалася тільки назва, а інше "затерялось :("

Як відомо, у квітні 2014 року з російських книжкових магазинів зникло наукове дослідження російського історика про ОУН.

У 2012 році повідомлялося про включення до переліку заборонених на території РФ видань книг про Голодомор в Україні 1932-33 років.

А тодішній депутат ВР Вадим Колесніченко, укравши бренд "Історична Правда", використав наукові роботи іноземних істориків для політичної пропаганди, що викликало обурення науковців.

Дивіться також:

Як створити образ ворога. Україна в підручниках Росії

Спільному підручнику з історії заважає націоналізм - МЗС РФ

"Грушевский создал мову". Агітпроп російських інформагенцій

Влада використовує історію, щоб люди забули про соціальні проблеми

Колесніченко вставив у "науковий" збірник фальшиві ілюстрації. ФОТО

Як російська пропаганда робила з Саакашвілі Гітлера

Інші матеріали за темами "Агітпроп" та "Ідіоти"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.