Над Меджлісом у Криму - український прапор. Поліцаї стурбовані

Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв уперше після анексії Росією українського Криму повернувся в неділю на окупований півострів.

По дорозі його вітали прихильники, над будівлею Меджлісу кримськотатарського народу в Сімферополі на честь повернення свого колишнього голови знову підняли прапор України, повідомляє Радіо Свобода.
 
Автомобіль, яким із Києва до Криму їхали Мустафа Джемілєв і нинішній керівник Меджлісу Рефат Чубаров, протягом години тримали на адміністративній межі АРК: представники сепаратистської влади Криму стверджували, що Джемілєва оголосили "нев’їзним" до регіону.

Державний прапор України на будівлі Меджлісу став причиною візиту до будівлі представників поліції, яка в окупованому Росією Криму замінює міліцію, повідомила агенція "Кримські новини".

Член Меджлісу Різа Шевкієв, голова громадського Фонду "Крим", якому належить будівля, відповів, що сам є громадянином України, будівля належить громадській організації, тому причини претензій йому не зрозумілі.

Державний прапор України - на приміщенні Меджлісу кримськотатарського народу

За повідомленням агенції, поліцаї заявили, що причиною візиту став телефонний дзвінок від "небайдужих громадян", і попередили, що прапор України на окупованій Росією території може стати причиною провокацій і нападів.

Шевкієв на це відповів, що стежити за порядком, відвертати провокації і карати провокаторів і є завданням правоохоронців.

Він нагадав, що для тих же правоохоронців, які раніше працювали в українській міліції, за попередні 23 роки незалежності України не були причиною для візитів прапори Росії, які вивішували в українському Криму.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.