Почали видавати 15-томник перекладів легендарного Миколи Лукаша

У Києві презентували український переклад "Фауста" Йоганна фон Гете.

"Фауст" відкриває плановане 15-томне зібрання творчої спадщини видатного українського перекладача та літературознавця Миколи Лукаша.

Над ним Лукаш працював декілька десятиліть: почав зі шкільної лави, а завершив у 1950-х роках.

"Пропонований 15-томовик Миколи Лукаша є унікальним зібранням, - зазначив видавець О.Жупанський. - Уперше під спільною обкладинкою буде представлено його віршовані і прозові переклади, оригінальна поезія, літературо- і мовознавчі статті та дослідження, жарти-шпигачки, листування тощо".

 

Перше видання українського "Фауста" в перекладі Лукаша побачило світ 1955 року - після довгої паузи українського перекладацтва, знищеного в часи сталінізму.

Микола Олексійович Лукаш (1919-1988) — український перекладач, літературознавець, лексикограф-енциклопедист, знавець майже двох десятків іноземних мов. Народився у Кролевці (Сумщина). Учасник Другої світової війни.

В 1947 році закінчив Харківський інститут іноземних мов. Був на педагогічній роботі, завідував відділом поезії журналу "Всесвіт". Перекладав з 14 мов, відтворивши з великою художньою майстерністю великий масив шедеврів світової літератури. 

Серед перекладеного Лукашем: з німецької мови – трагедія "Фауст" Й.В. Гете, лірика Ф. Шіллера; з італійської – "Декамерон" Дж. Бокаччo; з іспанської – "Дон Кіхот" Сервантеса, п'єси Лопе де Веги і вірші Гарсіа Лорки; з французької – романи "Перший удар" Стіля і "Пані Боварі" Флобера, поезії Аполлінера; з англійської - твори Шекспіра, Бернса і Керролла; з італійської - оповідання і вірші Джанні Родарі тощо.

Дивіться також: "Обкладинки журналу перекладів "Всесвіт". СКАНИ"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.