Допоможіть проекту "Усні історії медиків Майдану"

Істориків і студентів профільних спеціальностей запрошують долучитися до проекту "Усні історії медиків Майдану". Мета - документувати свідчення волонтерів медичних бригад, які працювали на передовій під час акцій протесту зими 2013-14 років у Києві.

Відповідний заклик оприлюднено на FB-сторінці проекту "Хісторіанс".

Розповіді волонтерів медичних бригад Майдану здатні скласти унікальну усну історію, нагадують організатори збору свідчень. Її необхідно зберегти для майбутніх поколінь, особливо тому що документи не зможуть відобразити всі аспекти цієї історії.

Усна історія - це широко визнаний дослідний історіографічний метод, розроблений в кінці 60 -х років. В основі цього методу - розуміння того, що усні свідчення очевидців подій так само важливі і надійні (або ненадійні), як і письмові документи.

До того ж, вони створюють додатковий вимір, яке в документах звичайно втрачено: погляд на історію "знизу" (історію звичайних людей , а не тільки правителів , лідерів та інших важливих персон) та пов'язані з цим емоції. В усній історії значення подій для тих , хто їх переживає, так само важливо , як і самі події.

Якщо у вас є досвід та навичка "не травмувати" своїми питаннями того, хто інтерв'юється – ви можете долучитися до проведення інтерв’ю. Якщо такого досвіду немає – ви можете долучитися до розшифрування аудіо та відеозаписів.

Координатор проекту: Андрій Карачевський, 095-286-81-92.

5 квітня Роберт ван Ворен (відомий голландський публіцист та історик) буде проводити навчання для тих, хто планує долучитися до цього проекту.

У планах Роберта знайти гроші не тільки на дослідження усних історій медиків Майдану, але й інших учасників подій січня-лютого 2014 року. Наразі вся робота проводиться на волонтерських засадах.

Подробиці про місце та час семінару повідомимо (попередньо: вул. Волошська, 10, 5 корпус Києво-Могилянської Академії, кафедра історії, з 10.00 до 18.00)

Повідомте про своє бажання прийняти участь в цьому проекті на адресу karachevskyy@ukr.net.

Вкажіть де та на якому курсі навчаєтесь, чи працюєте, чи проходили навчання з "Усних історій", чи маєте відповідний досвід, чи згодні бути "розшифрувальником", чи маєте досвід волонтерства в подіях січня-лютого 2014 р.

Дивіться також інші матеріали за темою "Усна історія"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.