Постраждалий під час революції Міст Закоханих відновлює Коломия. ФОТО

Ремонт Мосту Закоханих на Парковій алеї в Києві, який частково згорів під час акцій протесту, взяла на себе громада міста Коломия (Івано-Франківщина).

Про це УНІАН повідомили у прес-службі Київської міської державної адміністрації.

"Ініціативу з проведення ремонтних робіт, зокрема, відновлення дерев’яного настилу пішохідного мосту ... взяла на себе міська громада Коломиї, - йдеться в повідомленні. - Наразі роботи вже розпочато".

 Барикади на містку, 2014 рік

Зазначається, що раніше фахівці КП "Київавтошляхміст" провели візуальний огляд мосту та встановили, що в результаті дії високих температур споруда зазнала деформації металоконструкцій перильного огородження та руйнування дерев’яного настилу прохожої частини.

3 березня 2014 року КП "Київавтошляхміст" передало міст в оперативне управління Центрального парку культури та відпочинку Києва.

 Коломияни за роботою

Повідомляється, що івано-франківці завершать ремонтні роботи вже сьогодні.

Парковий міст (народні назви Міст Закоханих, Чортів місток) — пішохідний місток у Києві, перекинутий через Петрівську алею неподалік стадіону "Динамо". Він з'єднує Міський сад і Хрещатий парк.

Парковий міст. Знято з Петрівської алеї

Споруджений за проектом Євгена Патона у 1910 році, місток є одним із перших розбірних металевих мостів країни.  У 1983 році старі конструкції було демонтовано й перевезено до Переяслав-Хмельницького у музей народної архітектури і побуту, а за їхнім зразком було встановлено нові.

Під час революційних подій у Києві 2014 року високий міст з'єднував позиції бійців Внутрішніх військ і протестуючих. З обох боків його були споруджені барикади. У січні міст частково постраждав від вогню.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.