В Росії хочуть перейменувати Крим

Депутат фракції ЛДПР в Держдумі Міхаіл Дєґтярьов направив листа до спікера самопроголошеного кримського парламенту Володимира Константинова, в якому запропонував перейменувати півострів із Криму на Крим-Тавриду.

Про це повідомляють "Известия".

"Потрібно скористатися унікальним шансом, який дає нам російська конституція - встановити подвійну назву, - заявив депетат. - Це воєдино зв'яже всю історію Криму".

Тим часом отаман Чорноморської козачої сотні Севастополя Анатолій Марета вважає, що не треба подвійної назви, краще "просто перейменувати в Таврію або Тавриду", оскільки "Крим - це кримськотатарська назва".

Назва "Крим" з'явилася у XIII-XIV сторіччі, коли степовий Крим увійшов до складу Золотої Орди. У східній частині півострова було засновано місто Кирим [нині Ескі-Кирим, Старий Крим], яке стало адміністративним центром. Генуезці, які контролювали південне узбережжя Криму, називали місто Солхат.

Назва міста незабаром поширилася і на весь півострів, який у часи античності іменували Таврикою або Тавридою (а пізніше Хазарією, Готією тощо). У 1449 році була створена незалежна кримськотатарська держава (Кримський Юрт), яка проіснувала до 1783-го.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.