Знайшли архів СБ ОУН, який пролежав у землі 65 років

Тисячу архівних документів Служби безпеки ОУН, датованих 1949 роком, знайшли в Тернопільській області. Протоколи допитів, списки полеглих, вишкільні матеріали, дослідження роботи польської і радянської спецслужб.

Про це повідомляють "Стожари" з посиланням на прес-службу Тернопільської ОДА.

Дослідники розповідають, що стан збереженості документів різний - від поганого до задовільного.

Окрім того, закопані в землі архіви потребують термінової реставрації, тому, що за рік-два вони розсиплються.

Документи були в бідоні, в який потрапила вода, тож велика частина знайденого архіву становить суцільну вологу масу, з якою потрібно буде особливо обережно працювати. А деякі матеріали узагалі роз‘їла іржа".

Після реставрації архів буде впорядкований, описаний та оцифрований. Весь процес може зайняти як мінімум рік. Кожен відреставрований документ одразу закидуватимуть на сайт, аби усі охочі, в тому числі й історики, могли ознайомитись з новою інформацією щодо роботи служби безпеки ОУН та дізнатись імена загиблих родичів.

 Бідон із документами було знайдено в лісі поблизу села Куропатники

"На глибині 30 сантиметрів знайшли бідон. Схожий на радянський, в якому молоко тримали, але німецький, залізний. Одна стінка вже проржавіла", - згадує чоловік, який відкопав архів.

"Тут є багато некрологів, тоому дуже важливо зберегти кожен із них, - зазначив науковий співробітник музею "Тюрма на Лонцького" Андрій Усaч. - Люди, які втратили своїх рідних, зможуть дізнатися коли і як вони загинули. Також там є і унікальні патріотичні видання, як-от журнал "Шевченківець", 47-го року. Це перший і, очевидно, єдиний випуск".

Дивіться також:

Онлайн вивісили шифри і коди ОУН(б). ФОТО

В інтернет виклали знайдений у церкві архів ОУН(м)

Дослідження ідеолога ОУН про фашизм. ОНЛАЙН

Оцифровано архівні щоденники бійців УПА

Інші матеріали за темою "Архіви"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.