Призначено нового керівника Архіву СБУ

Керівником Галузевого державного архіву Служби безпеки України став Ігор Кулик. Він обіцяє полегшити доступ до архіву для всіх охочих. Також є ідея створити спільний архів радянських документів з СБУ, МВС та СЗР.

Про це Історичній Правді повідомили у Центрі досліджень визвольного руху (ЦДВР).

Важливим напрямком роботи архівної служби СБУ стане спрощення доступу до документів радянських спецслужб, заявив новопризначений керівник.

"Навіть наявне законодавство дає можливість отримати доступ до архівних документів, однак у попередні роки системно створювалися штучні перепони дослідникам та науковцям", — зазначив Кулик.

За його словами службовця, він входить до складу групи експертів ЦДВР, яка активно розробляє нові нормативно-правові акти, що полегшать доступ науковцям та дослідникам, жертвам репресій та їх родинам до документів радянських спецслужб.

Також новопризначений начальник архіву СБУ зауважив, що необхідно створити Галузевий державний архів при Українському інституті національної пам'яті, куди слід передати документи радянських спецслужб періоду 1917-1991 років.

В цей архів планується передати документи радянського періоду з галузевих державних архівів СБУ, Міністерства внутрішніх справ і Служби зовнішньої розвідки. "Історичні архівні матеріали не повинні залишатися у віданні сучасних спецслужб та правоохоронних органів", — підкреслив Кулик.

Нагадаємо, що у 2008-2010 роках в Архіві СБУ відбувалося масштабне розсекречення архівних матеріалів радянської спецслужби. Після звільнення тодішнього директора архіву Володимира В’ятровича доступ фактично був припинений, на істориків здійснювався тиск.

Розсекречення так і не торкнулося історичних матеріалів радянських каральних органів, які знаходяться в архіві МВС. А архів Служби зовнішньої розвідки у 2009-2010 рр. оприлюднив дуже малу частину історичних документів.

Ігор Кулик народився 1983 року у Луцьку. Закінчив історичний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки. 

У травні 2009 року обійняв посаду начальника відділу Департаменту архівного забезпечення Служби безпеки України, де працював до червня 2010 року. З липня 2011 року — експерт з доступу до архівів ЦДВР.

Був одним з координаторів проекту "Доступ до архівів як право на суспільну пам'ять", в рамках якого став співавтором довідника "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів".

Дивіться також:

Янукович дозволив вилучати документи з архівів

Архіви закриті, щоб не постраждали діти фігурантів - чиновник

"Чому ви цікавитесь КГБ?". Служба безпеки допитала історика

СБУ Януковича плутає гриф "Цілком таємно" із "Совершенно секретно"

2011 рік. Випадки обмежень у доступі до архівів почастішали

Європарламент вимагає від Києва не ховати архіви КГБ

Як потрапити в архів? Інструкція

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.