Призначено нового керівника Архіву СБУ

Керівником Галузевого державного архіву Служби безпеки України став Ігор Кулик. Він обіцяє полегшити доступ до архіву для всіх охочих. Також є ідея створити спільний архів радянських документів з СБУ, МВС та СЗР.

Про це Історичній Правді повідомили у Центрі досліджень визвольного руху (ЦДВР).

Важливим напрямком роботи архівної служби СБУ стане спрощення доступу до документів радянських спецслужб, заявив новопризначений керівник.

"Навіть наявне законодавство дає можливість отримати доступ до архівних документів, однак у попередні роки системно створювалися штучні перепони дослідникам та науковцям", — зазначив Кулик.

За його словами службовця, він входить до складу групи експертів ЦДВР, яка активно розробляє нові нормативно-правові акти, що полегшать доступ науковцям та дослідникам, жертвам репресій та їх родинам до документів радянських спецслужб.

Також новопризначений начальник архіву СБУ зауважив, що необхідно створити Галузевий державний архів при Українському інституті національної пам'яті, куди слід передати документи радянських спецслужб періоду 1917-1991 років.

В цей архів планується передати документи радянського періоду з галузевих державних архівів СБУ, Міністерства внутрішніх справ і Служби зовнішньої розвідки. "Історичні архівні матеріали не повинні залишатися у віданні сучасних спецслужб та правоохоронних органів", — підкреслив Кулик.

Нагадаємо, що у 2008-2010 роках в Архіві СБУ відбувалося масштабне розсекречення архівних матеріалів радянської спецслужби. Після звільнення тодішнього директора архіву Володимира В’ятровича доступ фактично був припинений, на істориків здійснювався тиск.

Розсекречення так і не торкнулося історичних матеріалів радянських каральних органів, які знаходяться в архіві МВС. А архів Служби зовнішньої розвідки у 2009-2010 рр. оприлюднив дуже малу частину історичних документів.

Ігор Кулик народився 1983 року у Луцьку. Закінчив історичний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки. 

У травні 2009 року обійняв посаду начальника відділу Департаменту архівного забезпечення Служби безпеки України, де працював до червня 2010 року. З липня 2011 року — експерт з доступу до архівів ЦДВР.

Був одним з координаторів проекту "Доступ до архівів як право на суспільну пам'ять", в рамках якого став співавтором довідника "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів".

Дивіться також:

Янукович дозволив вилучати документи з архівів

Архіви закриті, щоб не постраждали діти фігурантів - чиновник

"Чому ви цікавитесь КГБ?". Служба безпеки допитала історика

СБУ Януковича плутає гриф "Цілком таємно" із "Совершенно секретно"

2011 рік. Випадки обмежень у доступі до архівів почастішали

Європарламент вимагає від Києва не ховати архіви КГБ

Як потрапити в архів? Інструкція

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.