Викраденого у Криму історика звільнили з-під носа в сепаратистів

Кримського історика та активіста Станіслава Єрмакова, якого напередодні викрали невідомі у масках, визволив із полону адвокат.

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив Костянтин Реуцький.

За його словами, адвокат "провела блискучу спецоперацію з порятунку Стаса Єрмакова".

У перерві судового засідання, на якому мала розглядатися сфабрикована проти історика справа, адвокат, уточнивши, що Єрмаков не затриманий, просто вивела його з будівлі.

"І поки менти і цивільні (СБУ? Аксьоновські бики?) розчехлялися, намагаючись зрозуміти, що відбувається, адвокат відвезла Єрмакова на своїй машині в безпечне місце", - йдеться в дописі.

Як відомо, Станіслав Єрмаков – викладач історії кафедри музеєзнавства Кримського університету культури – був затриманий у Сімферополі невідомими в масках.

Активіста заштовхали в машину, після чого привезли у Київське РВВС, де склали протокол за ст.185 "опір співробітникам міліції".

Наразі історик благополучно залишив територію АР Крим.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.