Площу перед міськрадою Івано-Франківська перейменували на Героїв Небесної Сотні

Площа перед адмінбудинком обласної і міської влади в Івано-Франківську носитиме ім’я Героїв Небесної Сотні.

Таке рішення ухвалила сьогодні сесія Івано-Франківської міської ради, повідомляє Радіо Свобода.

Саме на цьому місці протягом останніх місяців був івано-франківський Майдан, проходили щоденні віча, трибуною став балкон міської ради.

Сюди прийшли десятки тисяч івано-франківців для прощання з одним з Героїв Небесної Сотні – 19-річним студентом Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Романом Гуриком, який загинув у Києві 20 лютого від пострілу снайпера.

Депутати міської ради ухвалили також рішення про перейменування вулиці Проектної в Івано-Франківську, неподалік якої жив Роман Гурик, на його честь.

Родині загиблого студента буде виділено одноразову грошову допомогу у розмірі 100 тисяч гривень.

На сесії прозвучала пропозиція визначити вулиці, які можна перейменувати на честь ще сімох прикарпатців з Небесної Сотні.

Міський голова Віктор Анушкевичус також повідомив, що в майбутньому хочуть встановити на площі перед адмінбудинком пам’ятник Героям Небесної Сотні замість теперішньої скульптурної композиції, стиль якої "є символом тоталітаризму".

Як відомо, в березні 2014 року Хмельницька міськрада перейменувала центральну вулицю Театральну на Героїв Майдану.

У лютому центральну вулицю Кіровограда перейменували з Кірова на Героїв Майдану.

Міська рада Дніпропетровська проголосувала за перейменування площі Леніна на площу Героїв Майдану.

У Тернополі міськрада вирішила перейменувати площу Мистецтв на площу Героїв Євромайдану.

У Києві пропонують перейменувати вулицю Інститутську або її частину на вулицю Небесної Сотні.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.