У КИЄВІ БУДЕ ПАМ'ЯТНИК НЕБЕСНІЙ СОТНІ - КМДА

Київська міська державна адміністрація планує встановити пам'ятник Небесній Сотні в центрі Києва.

Про це інформує прес-служба департаменту містобудування й архітектури Київської міськдержадміністрації, повідомляють "Українські новини".

Головний архітектор Києва Сергій Целовальник висловив підтримку ідеї про вшановування пам'яті героїв Небесної Сотні.

"Ми обов'язково вшануємо загиблих людей, потрібно лише знайти правильне рішення, підібрати правильний художній образ для відображення цих трагічних подій. Зі свого досвіду можу сказати одне, що в поспіху вирішувати ніколи нічого не можна. Дії мають бути зваженими, спокійними, погодженими з народом", - сказав він. 

За словами чиновника, реконструкція центру Києва відбудеться, але не так швидко, як хотілося б.

"Я в жодному разі не закликаю до того, щоб уже сьогодні руйнували й змінювали Майдан. Всі останні події потрібно добре осмислити. Але як архітектор я вважаю, що сучасний вигляд Майдану є відображенням подій, які сталися останнім часом у Києві", - заявив Целовальник.

"І, можливо, його (Майдан) потрібно було б повністю змінити. Для початку потрібно прибрати всю територію. А далі буде видно, яке архітектурне рішення найкраще підійде для втілення, і яке фінансування ми отримаємо для цього", - додав він.

Поспішність у створенні пам'ятника, на думку головного архітектора Києва, може знецінити подвиг простих людей.

Целовальник також зазначив, що необхідно виробити загальнонародний сценарій зі створення суспільно значимих міських просторів, які будуть не тільки нагадувати про бурхливі події Євромайдану, але й збережуть середовище центральної функціонально насиченої частини міста.

Зокрема, на його думку, потрібна громадська рада, яка визначить "ідеологію проекту", подальше обговорення проекту з громадянами, організацію й проведення всеукраїнського архітектурного конкурсу з усебічним обговоренням і забезпеченням адміністративно-організаційного супроводу ухвалених рішень на державному і муніципальному рівнях.

Київміськадміністрація, департамент містобудування й архітектури разом із представниками громадськості готові виступити координаторами заявлених заходів.

Як відомо, за останніми підрахунками 82 людини загинули під час сутичок протестувальників і силовиків у Києві з 18 лютого. Більше півтисячі звернулися по медичну допомогу.

Є ідея вшанувати загиблих перейменуванням столичної вулиці Інститутська на вулицю Небесної Сотні. Саме на Інститутській було застрелено найбільше людей.

Дніпропетровська міськрада проголосувала за перейменування площі Леніна на площу Героїв Майдану.

У Тернополі міськрада вирішила перейменувати площу Мистецтв на площу Героїв Євромайдану.

Депутати села Свидівок під Черкасами перейменували центральну вулицю з Леніна на Героїв Небесної Сотні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.