Тих, хто валить Ленінів, просять не чіпати об'єкти з реєстру пам'яток

Український національний комітет Блакитного щита просить революційно налаштованих активістів не знищувати монументи, які перебувають у реєстрах пам'яток національного чи місцевого значення.

Про це Історичній Правді повідомили в організації Blue Shield Ukraine.

На прохання пам'яткоохоронців з різних областей України комітет Блакитного щита нагадує активістам, що демонтують статуї Леніна або інші пам'ятники тоталітарного режиму: деякі монументи взяті на облік як пам'ятки національноного або місцевого значення.

Демонтаж цих об'єктів передбачає дотримання певних процедур.

"Перевірте, чи монумент, який ви хочете демонтувати, не є пам'яткою! - просять захисники культурної спадщини. - Спробуйте сконтактувати зі службами охорони пам'яток або краєзнавчими музеями".

За словами музейників, треба якось зупиняти "неконтрольований ленінопад", щоб хоч щось зберегти для музеїв.

Частину пам'яток національного значення перераховано на сайті Кабміну, однак цей список неповний, нагадують в організації.

Як відомо, Український комітет Блакитного щита створено після погрому у фондосховищах Музею історії Києва, який стався в ніч з 18 на 19 лютого на верхніх поверхах Українського дому. Події відбулися після того, як будівля перейшла під контроль міліціонерів.

Нагадаємо, 8 грудня 2013 року в Києві було зруйновано пам’ятник Ленінові на бульварі Шевченка. Після цього в Україні пошкодили або спробували пошкодити не менше 19 пам’ятників Леніну.

Також за останні кілька днів було демонтовано або знищено більше 50 пам'ятників Леніну.

Blue Shield ("Блакитний щит") - міжнародна організація при ICOMOS (Міжнародна рада з питань пам'яток та визначних місць) для захисту світової культурної спадщини, якій загрожують війни і природні катастрофи.

Організацію називають "культурним Червоним Хрестом", який керується положеннями Гаазької конвенції (1954) про захист культурних надбань у випадку збройних конфліктів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.