У Вірменії перейменували площу Януковича. Влада проти

Мешканці вірменського міста Спітак організували акцію з перейменування місцевої площі імені Віктора Януковича.

Про це повідомляє вірменська служба Радіо Свобода.

Вивіска з ім'ям президента України була змінена на нову, згідно з якою площа тепер носитиме ім'я першого загиблого на Майдані активіста - українського вірменина з Дніпропетровщини Сергія Нігояна.

Учасники акції зазначили, що "факт найменування площі ім'ям Януковича - людини, подібної Асаду, Мілошевичу і Чаушеску, неможливий на території Республіки Вірменії".

Тим часом мер Спітаку Гагік Саакян заявив, що вважає перейменування площі недоречним, бо площа була названа на честь Яника "за його добрі справи", тоді як адресовані Януковичу звинувачення в загибелі людей, на думку мера, ще треба довести.

Площа в Спітаку була названа ім'ям Януковича під час його візиту до Вірменії в 2008-му - за активну участь очолюваного ним відомства у рятувальних і відновлювальних роботах після землетрусу 1988 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.