Круглий стіл "Досвід Латвії в подоланні наслідків тоталітаризму". LIVE

Експерти обговорюють особливості історичного досвіду тоталітаризму та його наслідків для латвійського суспільства. І як політику пам’яті можна використовувати для подолання тоталітарної спадщини. Онлайн-трансляція на ІП.

Участь у заході беруть:
•             Аргіта Даудзе, Надзвичайний і Повноважний Посол Латвійської Республіки в Україні;
•             Гунарс Нагелс, заступник директора з питань розвитку Музею окупації Латвії 1940-1991 рр.;
•             Рітварс Янсонс, заступник директора Музею окупації Латвії 1940-1991 рр.;
•             Сергій Квіт, Президент Національного університету "Києво-Могилянська академія";
•             Аліна Шпак, Директор Центру досліджень визвольного руху;
•             Володимир В’ятрович, к.і.н. Директор Центру історії державотворення України XX ст. НаУКМА;
•             Олександр Іщук, к.ін. науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху;
•             Ігор Кулик, експерт з доступу до архівів Центру досліджень визвольного руху;
•             модератор — Ірина Штогрін, журналіст "Радіо Свобода".
 
Круглий стіл організовано Центром досліджень визвольного руху та Центром історії державотворення України XX ст. НаУКМА в рамках програми вивчення та популяризації досвіду трансформацій в пост-комуністичних країнах.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.