Спецпроект

Будинок малого Грушевського знесли остаточно. ФОТО

Сьогодні будівельники остаточно зруйнували старий особняк середини ХІХ століття, в якому в дитинстві жив Михайло Грушевський.

Про це повідомляє "День" із посиланням на LB.ua.

Станом на п'яту годину вечора від будівлі на вулиці Саксаганського, 111 залишалась частина першого поверху.

Фото: everyday.in.ua

За даними видання на місці подій були присутні представники правоохоронних органів, які документували те, що відбувалось на місці подій та опитували свідків.

Фото: Макс ЛЄВІН (LB.ua)

За даними сайту "Коментарі", прокуратура Шевченківського району Києва доручила контролюючим органам провести перевірку законності дій забудовника при знесенні будівлі на вулиці Саксаганського, 111.

Будинок хотіли знести ще на початку вересня 2013 року, проте тоді він був зруйнований частково. Небайдужі кияни намагались обнести залишки будівлі парканом, аби убезпечити його від руйнації, проте це не стало на заваді будівельникам.

Зазначимо, що у 2007 році Київська державна адміністрація продала ділянку землі, на якій був розташований будинок Грушевського компанії "Аркор". Компанія має намір побудувати на цьому місці черговий торгівельно-розважальний комплекс.

У 2013 році начальник управління охорони культурної спадщини КМДА Яків Діхтяр стверджував, що маєток не має охоронного статусу: "Будинок не є об'єктом культурної спадщини й не значиться у списку охоронюваних пам'яток. У Києві близько 20 тисяч будівель, які були побудовані наприкінці XIX або на початку XX століть. Але тільки 3,5 тисячі з них – у списку охоронюваних".

А києвознавець Михайло Кальницький запевняв, що особняк на Саксаганського, 111, мав історичну цінність:

"У цьому будинку жив Михайло Грушевський (голова Центральної Ради Української народної республіки 1917-1918 років – ред.) зі своєю мамою й сестрою. Тут жив, будучи учнем київського художнього училища, відомий художник-пейзажист Іван Хворостецький. Ці дані містяться у списку пам'яток історії й культури".

Тоді ж заступник голови КМДА з питань архітектури й будівництва Михайло Кучук сказав, що про знесення старовинного будинку не знає, але "спробує розібратися".

У цьому кварталі декілька років тому знесли будівлю, у якій жила поетеса Леся Українка (Саксаганського, 115-а).

Дивіться також інші матеріали за темою "Забудова"

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.