Спецпроект

Музей історії Києва шукає старі фотографії і спогади

Музей історії міста Києва розпочинає проект "Київ, якого вже немає". Музей просить киян і гостей міста поділитися своїми спогадами та світлинами з видами Києва.

"Навіть якщо ви не киянин(ка), але вам є що згадати, чим поділитися, долучайтеся", повідомляє ФБ-сторінка музею.

Щоб узяти участь, потрібно лише надіслати електронною поштою - kyivhistorymuseum@gmail.com - фотокартку з її коротким описом.

Музей обіцяє опублікувати всі надіслані фото на ФБ-сторінці.

Фото: FB Музею історії Києва

"Якщо ви не маєте можливості оцифрувати фотографію, то принесіть її до музею і ми відскануємо її для вас, - ідеться в повідомленні. - Поділіться своїми спогадами про кав’ярню, в якій була найкраща в місті кава, про крамницю, де можна було дістати бажану платівку, про тихі вулички, парки та ще сотні місць, з яких складається для вас Київ".

Дивіться також інші матеріали за темою "Київ"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.