Спецпроект

Хорвати створили музей розкраяних сердець

Віддати належне спогадам та вилікуватися від туги за екс-коханими можна у пересувному музеї.

Про це пише ntn.ua.

Білизна, листи, зізнання в коханні, іграшки, кайданки та навіть сокири, протези й зібрані в пляшечки сльози. Це лише незначна частина експонатів у музеї розкраяних сердець. Свого часу його заснувала пара з хорватської столиці Загреба. Після розриву власних стосунків.

"Колись ми теж були разом. Щойно зрозуміли, що взаємини на межі - вирішили започаткувати виставку. Адже треба було щось робити з речами, які нажили спільно. Виникла ідея створити музей і зберігати там людські спогади", - каже Дражен Грубишич, співзасновник музею.

З часом такі ж як вони екс-закохані взялися надсилати до закладу свої спогади. Експозиція почала мандрувати європейськими містами. За останні кілька років хорвати об'їхали Сербію, Македонію, Боснію та Герцеговину, Німеччину, США. Нині експонатами милується публіка в  Нідерландах.

"В Амстердамі, приміром, нам принесли невеличку статуетку Діви Марії. А ще - взуття з вулиці червоних ліхтарів. Є чоловік, який навіть власного протеза віддав. Ця колекція унікальна", - згадує друга співзасновниця музею Олінка Віштиця. 

Дражен та Олінка впевнені, що оглядини таких трагікомічних експонатів дають змогу колишнім закоханим зняти емоційне напруження. Дарувальники певні - ритуал, під час якого в музеї залишається спадок колишньої пристрасті - дуже дієва терапія.

В Амстердамі пересувний музей пробуде до березня 2014 року. Далі - мандруватиме світом та поповнюватиме колекцію.

Теми

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.