Спецпроект

У Донецьку показують 50 одиниць залізничної ретротехніки. ФОТО

Музей історії Донецької залізниці відкрили для відвідувачів після реконструкції.

Про це пише ostro.org.

Музей розташований на залізничному вокзалі Донецька, у приміщенні колишнього паровозного депо станції Юзово. Навіть його будівля, побудована 1872 року -  пам'ятка історії залізничного будівництва.

 

Музейні експонати відображають розвиток Донецької магістралі від кінця ХІХ ст.  Це формений одяг, нагороди, службові годинники, ліхтарі, інструменти, колекції документівї та багато іншого.

 

 

На оглядовому майданчику розташовано раритетну залізничну техніку: вагони, паровози, електровози. Усього в музеї майже 10 000 експонатів. Серед них - більше 50 одиниць залізничної ретротехніки.

 
 

Після реконструкції музей став більш зручним для відвідувачів. Було збільшено оглядовий майданчик, в будівлі транзитного вокзалу відкрили ще один зал, присвячений сучасній  Донецькії залізниці. Вхід до музею - вільний.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.