Спецпроект

Музей світового океану віддає дитинчат акули в "добрі руки"

"Віддамо акулу в хороші руки!", - з такою пропозицією до жителів Калінінграда змушені звернутися співробітники місцевого Музею світового океану.

Про це пише 1tv.ru.

У Музеї  більше шести років намагалися змусити плодитися хижих риб, які в неволі розмножуються вкрай неохоче. Домоглися свого і тепер не знають, куди дівати молодняк. Усі надії були на Вітю і Мусю - парі дорослих котячих акул створювали буквально райські умови: прикормлювали вітамінами, тримали в спеціальній воді. І , як виявилося, не дарма.

"Після таких певних зусиль наші акули стали розмножуватися. Щотижня ми збираємо по п'ять шість яєць, і через чотири місяці з цих яєць з'являються акулята " , - радіє , незважаючи ні на що, Надія Макєєва, завідуюча акваріумним залом.

Тепер Музей світового океану кишить акулами. Вільних ємностей для них не вистачає навіть у підсобних приміщеннях. Тому вихованців вирішили розпродати. За символічну ціну тут пропонують придбати незвичайних " кошенят ". У малюків  смугасті спини, святяться в темряві очі - тому різновид цих акул називають котячими. 

" Їдять практично все - морепродукти, філе риби. Людей не їдять , що важливо", - заспокоює потенційних господарів " кошенят " інженер- лаборант Музею світового океану Микола Шихалев. Але поки з трьох десятків маленьких акул жодна господаря так і не знайшла . Адже з часом такі "котята " виростають до півметра, часом трохи більше. У Музеї світового океану все ж сподіваються, що для цих акулят хороші руки знайдуться. Адже акваріуми потрібно терміново звільнити. В акулячої родині очікується чергове поповнення .

Теми

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.