Спецпроект

У Донецьку з'явився музей ДАІ. ФОТО

Він розташувався на третьому поверсі міської автоінспекції.

Про це пише dn.vgorode.ua.

Урочисте відкриття експозиції  приурочили до 22-ї річниці української міліції.

На виставці представлені архівні документи та численні фотографії, які свідчать про роботу Державтоінспекції в 40-80 - х роках минулого століття. Є також посвідчення співробітників і дружинників того часу. Представлені і різноманітні технічні засоби - цілий ряд радарів, телефони, переносні та стаціонарні радіостанції і, звичайно, колекція жезлів працівників ДАІ.

У центрі експозиції височить муляж співробітника Державтоінспекції на мотоциклі тих часів, на якому даішники в 70 - 80-х роках наздоганяли порушників.

 

Муляж, до речі, поставили на тлі зображення самого центру міста - бібліотеки імені Крупської . А на стелю музею спроектовано зображення патрульного вертольота, який здійснював нагляд за рухом транспорту.

Окрема частина виставки присвячена донетчанці Лідії Овчаренко, яку також називають господинею Бранденбурзьких воріт. Лідія Андріївна під час Другої світової війни була регулювальницею на військовій дорозі 4-го Українського фронту. Стояла вона з жезлом і біля Бранденбурзьких воріт у травні 1945 року. Тут її і зобразив фотограф на знімку, який потім обійшов безліч журналів в Союзі та за кордоном. Після війни Лідія Андріївна повернулася в Донецьк і працювала вчителем у школі №13. 

Багато експонатів  музею подарували або співробітники ДАІ, або їх родичі. У майбутньому з ознайомлювальними екскурсіями сюди обіцяють пускати всіх бажаючих.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.