Спецпроект

Кріштіану Роналду нарешті відкрив власний музей на Мадейрі. ФОТО

У музеї знайшли місце 125 нагород португальського форварда, у тому числі Золотий м'яч-2008.

Про це пише ukrinform.ua.

Музей нападника мадридського "Реалу" відкрили у місті Фуншал, де він народився та провів дитинство.  Урочисту церемонію відкриття Крішітану Роналду провів разом з головою уряду автономного регіону Мадейра. Місцева влада впевнена, що новий музей допоможе  залучити на острів ще більше туристів. 

 

Як повідомив журналістам 28-річний Роналду, музей в Фуншале є подарунком для його шанувальників.

 

Футболіст заявив, що в музеї є місце для Золотого м'яча-2013.  Відзначимо, що церемонія вручення цієї нагороди відбудеться в Цюріху 13 січня 2014 року. Раніше FIFA назвала фінальну трійку претендентів на "Золотий м'яч". В остаточний список потрапили Кріштіану Роналду, Ліонель Мессі і Франк Рібері.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.