Спецпроект

Дерев’яні церкви Прикарпаття отримали дипломи ЮНЕСКО. ФОТО

До Списку світової спадщини потрапили церква Різдва Пресвятої Богородиці в Нижньому Вербіжі Коломийського району (зведена 1808 р.) та церква Святого Духа у Рогатині (1598 р.).

Про це повідомляє zik.ua.

13 грудня у Львові завершився українсько-польський проект за внесення до Списку світової спадщини ЮНЕСКО українських дерев’яних церков у польських та українських Карпатах. Проект було започатковано ще у 2009 році. У Палаці Потоцьких Львівської національної галереї мистецтв відбулися урочистості з вручення дипломів об’єктам-переможцям.

Диплом отримала Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Нижньому Вербіжі Коломийського району, яка належить до зразків гуцульської сакральної архітектури ХІХ ст. Вона  збудована без жодного цвяха.

 

Також в ЮНЕСКО відзначили церкву Святого Духа у Рогатині. У цій архітектурній споруді опільської сакральної школи діє "Музей-пам’ятка дерев’яної архітектури і живопису XVI-XIX століть", що є філіалом Музею мистецтв Прикарпаття.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.