Спецпроект

200-літню лікарню Шептицького у Львові не визнають пам’яткою

Активісти хочуть створити у будівлі музей медицини.

Про це пише zaxid.net.

Будівля лічниці на вул. Озаркевича, 4, яку львів’яни захищали від знесення, наразі не визнана пам’яткою. Але відповідні документи подано до відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації, повідомила начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко.

За її інформацією, будівля лічниці, якій понад 200 років, не має статусу пам’ятки. Документацію для внесення її до відповідного реєстру готують, аби подати до Мінкульту для прийняття рішення.

Водночас новіша будівля шпиталю Андрея Шептицького (збудована на початку ХХ століття), розташована поряд, статус пам’ятки має. Якщо і стару лічницю визнають пам’яткою, зносити її буде заборонено, додає чиновниця.

Експерт з охорони пам’яток Андрій Салюк розказав, що у Львівській обласній організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури розробили паспорт пам’ятки на вул. Озаркевича,4-4а.

Однак, наголошує він, пам’яткою потрібно вважати увесь комплекс шпиталю Шептицького на вул. Озаркевича,4: і новішу будівлю шпиталю, збудовану на початку ХХ століття (яке уже має статус місцевої пам’ятки), і будівлю першої лічниці, якій понад 200 років.

"Ці споруди є пам’яткою архітектури місцевого значення. Раніше рішенням міської влади частині пам’ятки надали адресу вул. Озаркевича,4а. Але це не означає, що зі зміною адреси ця споруда втратила свою цінність як пам’ятка. У реєстрі пам'яток також не сказано, що багатоповерхова споруда є пам’яткою, а мала (стара лічниця) – ні. Це все – елементи пам’ятки", – наголошує Андрій Салюк.

У тексті паспорта пам’ятки йдеться про те, що будівлі шпиталю імені митрополита Андрея Шептицького постали на найдавнішому земельному володінні василіянського монастиря Святого Юра. Автори документу наголошують, що будівля має як історичну й архітектурну цінність – стара лічниця є найдавнішою будівлею не лише шпиталю, але й західних околиць Святоюрського комплексу, яка походить щонайменше з кінця XVIII ст. і зберігає тогочасні стилістичні риси.

Зазначимо, одноповерхова будівля лічниці, яку передав під шпиталь Андрей Шептицький, останніми роками не використовувалась, руйнувалась від негоди. Однак її стан експерти оцінюють як задовільний. Водночас лікарське товариство у Львові неодноразово пропонувало відкрити там музей медицини.

Нагадаємо, приміщення лічниці, гаражі тощо, перебували у власності Львівської архиєпархії УГКЦ. Однак церква продала їх приватній структурі, яка перепродала їх теперішньому власнику – ТОВ "Розвиток нерухомості". А навесні цього року депутати Львівської міськради надали майже півгектара землі цьому ТОВ для забудови багатоповерхівки з підземним паркінгом. До цієї ділянки входить і лічниця. Мешканці сусідніх будинків і вул. Шептицьких, що межує з ділянкою, неодноразово виступали проти забудови.

У п’ятницю, 6 грудня, з’явилась інформація, що власник почав розбирати будівлю старої лічниці. Активісти львівського Євромайдану прийшли на вул. Озаркевича з пікетом. Роботи припинили. Як стверджують власники будівлі, робочі тут прибирали сміття.

Теми

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.