Спецпроект

У Парижі випустили нову музейну карту

Об'єднання паризьких музеїв - Paris Musées - щоб відсвяткувати початок культурного сезону у французькій столиці, заснувало єдину музейну карту. Її власникам надається необмежений доступ в 12 міських музеїв.

Про це пише travel.ru.

Значення має і той факт, що пройти по ній можна без черги, щоправда, це стосується тільки тимчасових виставок.

За 40 євро можна придбати індивідуальну карту, за 60 євро - абонемент на двох. Також є "молодіжна карта", яку за 20 євро можуть купити всі, кому менше 26 років.

Акція триватиме протягом року. Придбати карту можна або в касах музеїв, або безпосередньо на сайті Paris Musées.

Серед виставок, які можна відвідати по карті, ретроспектива дизайнера Азеддіна Алай в Музеї моди (до 14 січня), виставка костюмів 1930- х років у музеї Карнавалі (до березня 2014), виставка фламандського живопису XVI - XVII століть у Малому палаці і багато інших.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.