Спецпроект

Музей мистецтв Прикарпаття показав твори сакрального мистецтва

Музей мистецтв Прикарпаття представив на огляд ікону "Христос Пантократор" та скульптуру Святого Іона, які вдалося врятувати за кошти меценатів.

Про це пише paralleli.if.ua.

"Ми представляємо дві роботи: скульптуру та ікону, які реставрував наш фахівець Зиновій Крок. Ця клопітка робота є швидше консервацією творів мистецтва, аніж їх реставрацією", - зазначив на урочистому представлені творів директор Музею мистецтв Прикарпаття Михайло Дейнега.

Відновлення творів сакрального мистецтва тривало 11 місяців. Найважче, кажуть фахівці, було працювати над консервацією їх дерев’яної основи, яку майже повністю зруйнував час. Для цього застосовували складну технологію. На лику Христа ікони майстрам вдалося відновили його очі та вуста, які були видряпані вандалами.

Відомо, що ікону "Христос Пантократор" відносять до 19 століття, а скульптуру Святого Іона датують 18ст. Обидві цінності потрапили до музею з церковних складів Прикарпаття у 80-х роках. Відтоді на їх реставрацію в музею не вистачало коштів.

Порятунок творів сакрального мистецтва провели в рамках акції "Повернуті з небуття", яка розпочалась в 2006 році. З того часу музейникам вдалося врятувати 35 шедеврів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.