Спецпроект

У Домінікані створюється музей під водою

Підводний музей створюється на домініканському курорті Пунта-Кана. Він отримав назву Ігнері Карибських індіанців.

Про це пише travel.ru.

До експозиції увійдуть 20 творів художника, фотографа і скульптора Тімо Піментеля. Це, зокрема, гігантський равлик, ідоли народу таїно, бюсти індіанських старійшин, фігури черепахи і краба, а також зображення божеств, яким поклонялися перші жителі острова.

Музей розташується в околицях пляжів Плайя-Бланка і Плайя-Серена. Проект реалізується з 2005 року, коли в рамках творчого експерименту під водою були встановлені фігури, що зображують бога урагану Ауматекса і матір води Атабейри. Скульптури виконані із спеціальних матеріалів, які дозволять захистити їх від впливу солоної води. Частина кожної з фігур була залишена шорсткою, щоб корали, рослини і інші організми змогли прикріпитися до неї.

У подальших планах Піментеля - скульптурне втілення бога гарної погоди і подорожей Маро, яке розміститься між злітно-посадковими смугами аеропорту Пунта-Кани. Туристи зможуть побачити монумент з повітря.

У світі з'являється все більше музеїв та інших туристичних об'єктів під водою. Відвідувати ці пам'ятки вже можна в Мексиці, Болгарії, Іспанії та інших країнах.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.