У ХАРКОВІ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ ПЛОЩУ РОЗИ ЛЮКСЕМБУРГ

Харківська міськрада перейменувала площу Рози Люксмебург. Тепер вона називатиметься Павлівською - як і до 1919 року.

Про це повідомляє МедіаПорт.

Рішення підтримали 76 депутатів, 10 висловилися проти.

Ім'я лідера німецького соціалістичного руху XIX-XX років, засновниці Компартії Німеччини Рози Люксембург площа отримала в 1919 році. До цього вона називалася Павлівською, ще раніше - Торговою, Народною і Біржовою.

З XVII сторіччя площа була торгівельним майданом міста. У 1830-х роках купець Савелій Павлов, який започаткував цукерково-пряникове виробництво в Харкові, побудував на площі кам'яний магазин, з того часу її й почали називати Павлівською.

У 2003 році площу Рози Люксембург - після того, як на ній встановили пам'ятник Незалежності України - хотіли перейменувати в площу Соборності , але міськрада цю ідею не підтримав.

У 2012 році пам'ятник Незалежності з площі демонтували.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.