Спецпроект

Депутати заважають Музею Шевченка реформуватися - заява. ОНОВЛЕНО

Комітет ВР з питань культури і духовності, очолюваний В'ячеславом Кириленком, ставиться до колективу столичного музею Шевченка неконструктивно та заважає йому готуватися до 200-річчя Кобзаря.

Про це йдеться у заяві музею, яку цитує ukrinform.ua:

"На вимогу Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності ініціюються неконструктивні громадські обговорення, через які колектив просто не може працювати в нормальному режимі. На безплідні багаточасові обговорювання витрачається дорогоцінний час, а до 9 березня залишилося 4 місяці!", - наголошують музейники.

За їхніми словами, замість конструктивних пропозицій щоразу звучать лише вимоги повернути попередню експозицію:

"Наголошуємо, що експозиція музею не змінювалася з 1989 року. Адже у 2006 році відбулося оновлення експозиції на базі попередньої (1989 року) і концептуально вона лишилася незмінною: монографічний спосіб, за хронологічно-тематичним принципом побудови експозиції.

У цьому зв'язку так звану "оновлену" (до речі, за один лише місяць!) експозицію 2006 року відвідували переважно учні та студенти, яких приводили викладачі. Шевченка представляли так само, як і 25 років тому!

Саме тому на обговоренні концепції нової експозиції музею Євген Сверстюк зазначив, що "Експозиція була зроблена не для того, щоб ми полюбили Тараса Шевченка, а щоб ми з допомогою Шевченка полюбили совєтський режим".

До того ж, експозиція 2006 року була перенасиченою експонатами, що відволікало увагу відвідувачів, також було відсутнє відповідне експозиційне обладнання для представлення оригіналів, ідеться у заяві.

Саме тому впродовж років оригінали графіки Шевченка (акварелі) показувалися лише в березні-травні, під час Шевченківських днів, і це при тому, що Національний музей Тараса Шевченка зберігає 90% художнього доробку митця, наголошують музейники.

ОНОВЛЕНО 27.11.2013:

З аналогічною заявою колектив музею звернувся до президента Віктора Януковича.

"Плідно працювати в умовах постійного психологічного пресингу та цілеспрямованої інформаційної кампанії з дискредитації Музею і його колективу – неможливо", йдеться у відкритому листі на ім'я Януковича.

Завдяки указу президента 257/2012 "Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка", в 2013 році розпочалися довгоочікувані ремонтно-реставраційні роботи, по завершенню яких оригінали творів Шевченка і інші 90 тис. експонатів переїдуть у більші, спеціально обладнані приміщення, наголошують музейники.

Однак, йдеться у листі, всі ці позитивні зрушення висвітлюються у деяких ЗМІ як знищення музею.

"Представники "української громадськості", за підтримки голови Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності В’ячеслава Кириленка, збурюють суспільство та оприлюднюють у пресі відверто неправдиві факти про ремонтно-реставраційні роботи та нову експозицію музею, мовляв тут будують підземний паркінг, ресторан, багатоповерхівку?! - бідкаються музейники. - Ми турбуємося, чи хтось зрештою відповість за відверту брехню на адресу музею?"

"Тому до 200-річчя необхідно створити нову експозицію, в якій буде представлено увесь творчий здобуток митця без ідеологічного нашарування минулого та суб’єктивної інтерпретації сучасності, - йдеться в листі. - Українці заслуговують на європейського рівня експозицію в музеї Тараса Шевченка!"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.