Українці ФРН просять Меркель визнати Голодомор геноцидом

У зв'язки з 80-річчям Голодомору 1932-1933 років "Центральна Спілка Українців в Німеччині" звернулась до канцлера Анжели Меркель і до президента ФРН Йоахіма Гаука з відкритим листом-закликом засудити Голодомор та визнати його актом геноциду.

Про це повідомляє прес-служба Спілки.

У листі до влади ФРН розповідається про обставини та основні факти злочину під назвою "Голодомор", про те, що в багатьох куточках світу, зокрема, і в Німеччині, щорічно в листопаді вшановується пам'ять загиблих під час Голодомору в Україні.

За останніми соціологічними дослідженнями, 66% українців вважають Голодомор геноцидом.

На сьогодні Голодомор в Україні 1932-1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу і засудили 23 країни світу: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі.

"Центральна Спілка Українців в Німеччині сподівається на таке визнання і Німеччиною, країною демократичних традицій та європейських цінностей", - ідеться в листі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.