Спецпроект

Музей іграшки в Валенсії знову відкриває свої двері

Після чотирирічної відсутності повертається в культурну орбіту Валенсійської автономії Музей іграшки (El Museo del Juguete) в місті Ібі. 5 грудня Музей розкриє свої двері в новій будівлі, і приурочена ця подія до початку програми різдвяних свят. Інавгурація виставкових площ відбудеться в старовинній будівлі фабрики іграшок Payá - однієї з найбільш заслужених в регіоні.

Про це пише espanarusa.com.

Що за експонати будуть представлені - ясно з назви музею: найважливіші складові дитинства - іграшки, причому, багатьом з них понад століття. У 2006 році в центрі Ібі був встановлений монумент на ознаменування сторіччя з дня "офіційного" виготовлення іграшки в цьому місті. Тож цей населений пункт в провінції Аліканте сміливо можна називати царством дитячих фантазій. А ще тут є пам'ятник Чарівним королям, що приносить дітлахам новорічні подарунки, і монумент морозивникам.

Символ Ібі - знаменитий іграшковий візок. Крита двоколка, в яку запряжений кінь, стала однією з перших іграшок, вироблених в цьому містечку. На початку минулого століття основна маса жителів Ібі була зайнята в аграрному секторі і виробляла морозиво. Існувала також невелика майстерня Рафаеля Пайя, в якій для потреб і тієї й іншої сфери виготовлялися бляшані ємності - під масло, молоко та інші продукти. У цій майстерні її господар і зробив з відходів металу для своїх дітей "тартану". З часом майстерня перетворилася на фабрику іграшок Братів Пайя. Нинішній музей в постійно діючій експозиції представить понад 400 зразків старовинних іграшок. Дітям, які звикли до клавіатури гаждетів, тачскрінів і сенсорно-віртуального світу розваг, будуть здаватися майже нереальними дерев'яні паровозики і літаки 1929 випуску.

Теми

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.