На Луганщині знищують пам'ятку археології

На Луганщині екскаватором розрили територію пам’ятки археології та архітектури "Печери", які знаходяться у селищі Іванівка Антрацитівського району.

Про це повідомив народний депутат, голова підкомітету з питань охорони та популяризації культурної спадщини ВР Олександр Бригинець.

Повідомлення про руйнування надійшло від представника Українського козацтва в Луганській області.

В той же час, як стало відомо нардепу, межі охоронної зони пам’ятки не визначені та інформаційні дошки, які б вказували на приналежність даного об’єкта до пам’яток, не встановлено.

"Звичайно, винними в цій ситуації є не лише ті, хто розрив територію пам’ятки, адже незнання закону, як відомо, не звільняє від покарання за його порушення, але в першу чергу влада, яка не встановила таблички, які б вказували, що це територія пам’ятки, - зазначив Бригинець. - Тому карати треба не лише розривачів пам’ятки, а й владу, яка халатно ставиться до виконання покладених на неї обов’язків".

Нардеп звернувся до Генеральної прокуратури України з проханням вжити відповідних заходів прокурорського реагування направлених на виявлення порушників, які розрили прилеглу територію в безпосередній близькості від пам’ятки археології та архітектури "Печери" та розібратися у бездіяльності чиновників.

Пам’ятка археології "Печери" розташована у лісі під селом. В печерах знаходиться культовий комплекс - за попередніми висновками, місце поклоніння богам чи жертовник.

Як відомо, у травні 2013 року археологи Східноєвропейського університету ім.Даля виявили на Луганщині місце розташування літньої ставки хана Золотої Орди (орієнтовно XIV століття).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.