Спецпроект

У Львові відкрили виставку "Латвійська трагедія. 1941"

У Львові в музеї жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" відкрили виставку "Латвійська трагедія. 1941". В експозиції розповідається про депортацію, Голокост, репресії, репатріацію німців, про рух опору в Латвії.

Про це пише cdvr.org.ua.

На 25 стендах представлені копії документів, свідчення латвійців, газетні публікації, світлини про злочини радянської і німецької окупацій на території Латвії. 

"Латвія – маленька країна у порівнянні з Україною за кількістю населення. Латвія не перебувала так довго під окупаційними режимами, як Україна, і втратила свою незалежність у 1940 році, коли прийшла радянська влада. Маленька держава не могла опиратись великій радянській армії, а тому одразу перейшла в партизанку. Тому у них не були втрачені ідентичність, дух, це була консолідована нація, яка розуміла свою мету – звільнитись від окупації  тоталітарного режиму, – каже директор музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.

Латвія за кількістю населення така ж як Львівська область. На Львівщині у роки німецької й радянської окупацій у ХХ столітті, за підрахунками істориків, знищені понад 300 тисяч людей різних національностей.

Виставка "Латвійська трагедія. 1941" присвячена 95 річниці Акту проголошення незалежності Латвії, яка відзначається 18 листопада. У Львові виставка експонуватиметься протягом двох місяців, а далі презентуватиметься вперше в інших українських містах.

Теми

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.