АНОНС: В’ятрович презентує розсекречену історію України ХХ ст.

Володимир В’ятрович, який на посаді керівника Архіву СБУ розсекречував раніше таємні документи радянських спецслужб, презентує у Києві свою нову книгу "Історія з грифом "Секретно". Українське ХХ століття".

"Ця книга — зустріч із минулим. Тут — 700 сторінок, 74 роки, 66 історій, 391 фотографія і набагато більше людей та ситуацій, котрі дивляться на читача зі світлин та архівних документів. Разом вони складають образ українського ХХ століття: часу, коли світ по-справжньому відкрив для себе Україну та українців, століття, коли творилося обличчя України", — зазначає історик.

Для київської презентації історик підготував спеціальну лекцію "Історія життя в історії століття, історія століття в історії життя".

 

Книга є результатом чотирирічного дослідження архівних таємниць української історії ХХ століття, що зберігалися у сховищах КҐБ.

Готуючи проект, Володимир В’ятрович у 2011—2012 роках писав щотижневу колонку для ТСН.ua та видав дві книжки із серії про минуле України на основі таємних архівів КҐБ. За першу книгу автор отримав премію імені Василя Стуса, а тижневик "Коментарі" назвав працю бестселером листопада 2011 року.

У 2012 році "Історія з грифом "Секретно"" увійшла до десятки найпопулярніших книжок у мережі книгарень "Є", короткого списку рейтингу "Книжка року", а також отримала відзнаку Національної спілки письменників.

15 листопада, п’ятниця

18:30

Книгарня "Є" (вул. Лисенка, 3, м. "Золоті ворота")

Організатори заходу:  книгарня "Є", Центр досліджень визвольного руху, мистецька агенція "Наш формат", видавництво "Часопис" (Львів) за підтримки ТСН.ua.

Довідка:

Володимир В’ятрович — кандидат історичних наук, вивчає історію українського визвольного руху, Другої світової війни та проблеми подолання наслідків тоталітарного минулого. Директор наукового центру в Національному університеті "Києво-Могилянська академія".

Очолює вчену раду Центру досліджень визвольного руху, член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Автор книг "Сотенний "Бурлака"" (2000), "Рейди УПА теренами Чехословаччини" (2001), "Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на тлі катастрофи" (2006), "Друга польсько-українська війна. 1942—1947" (2011), "Історія з грифом "Секретно"" (2011), "Історія з грифом "Секретно". Нові сюжети" (2012); співавтор "Армія безсмертних. Повстанські світлини" (2002), "Українська Повстанська Армія. Історія нескорених" (2007); "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів" (2012).

Лауреат премії ім. Василя Стуса за розкриття таємниць архівів радянської спецслужби від ЧК до КҐБ та актуальну публіцистичну працю "Історія з грифом "Секретно"", лауреат Форуму видавців у Львові — 2002, 2008, лауреат Книжкового рейтингу — 2012 Національної спілки письменників України.

Публікації В'ятровича на "Історичній правді":

Комуністичний режим проти культури

Архіви КГБ намагаються зробити зброєю у політичній грі

Звіт архіву США. Як тінь Гітлера трансформувалась у тінь КГБ

Повстанський Гаврош Мандик Хасман

Спіймати "Борсука". Арешт Василя Кука

Останній бій останнього командира УПА. Василь Кук

Польсько-українські стосунки в 1940-х. Пропозиція історичної дискусії

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.