Спецпроект

У Стамбулі вперше з'явиться міський музей

Ідея такого музею виникла ще 20 років тому. Той факт, що у Стамбула, який був столицею цілої імперії, досі немає міського музею, в той час як практично в усіх інших містах вони є, довгий час залишався приводом для дебатів.

Про це пише blackseanews.net.

Нинішній мер Стамбула, Кадір Топбаш, заявив, що проект музею готовий, і залишилося тільки провести тендер на його спорудження. Про заснування музею, як очікується, буде оголошено до того, як пройдуть вибори до місцевих органів влади, намічені на березень 2014 року.

В музеї будуть представлені всі аспекти життя міста-гіганта, його культурне і соціальне життя, розваги в різні історичні періоди існування, макети головних архітектурних будівель, таких як мечеть Сулейманіє або "Мармарай", підводний залізничний тунель, продовжений під Босфором, який з'єднує європейську та азіатську частини міста.

Минуле і сьогодення Стамбула буде представлено в 46 галереях міського музею, який, як планується, буде побудований поруч з музеєм "Панорама 1453", що розповідає про завоювання Константинополя турками-османами, по сусідству зі стамбульським музеєм-палацом Топкапи. У планах також побудувати планетарій поруч з музеєм.

Основні факти історії, географії, сільського господарства, промисловості, природи і культури, а також національна кухня Стамбула демонструватимуться відвідувачам міського музею. Крім того, кожній з 39 адміністративних одиниць Стамбула буде надано місце в музеї, щоб продемонструвати особливості кожного району муніципалітету.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.