Донецьк не має грошей на ремонт мозаїк Алли Горської. ФОТО

Донецький міський голова Олександр Лукʼянченко заявиви, що у бюджеті міста наразі немає грошей на реконструкцію школи №5 та унікальних мозаїк на її стінах.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

"Якщо все інше не зробити, то мозаїка зовсім не буде виглядати нормально, – заявив Лукʼянченко. – Тому потрібно комплексно. А на комплексну реконструкцію у нас поки грошей немає".

Донецький міський голова пообіцяв перевірити, чи входить школа з мозаїками у вже створений перелік обʼєктів реконструкції.

 Загалом на стінах школи 8 панно на торцях класів (площею 10 кв.м.) і одне центральне (площею 130 кв.м.). Це панно "Космос" на торці класу. Фото: infodon.org.ua

Мозаїки, площа яких сягає 200 квадратних метрів, у 60-х роках минулого століття створили художники-монументалісти Алла Горська (київська художниця, дисидентка, убита в 1970-му за досі нез'ясованих обставин), Григорій Синиця (автор проекту), Галина Зубченко, Віктор Зарецький та інші.

 Панно "Стихія води". Фото: rferl.org

У 2012 році мозаїки внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, однак грошей на реставрацію ані місто, в комунальній власності якого є школа, ані держава так і не виділили.

Панно "Верба". Фото: chtoby-pomnili.com

Станом на 2008 рік, коли 35% площі мозаїки потребували реставрації, вартість процесу оцінювали у 200 тисяч гривень.

Фрагмент панно "Надра"

Мозаїки у Донецьку - одні з небагатьох уцілілих монументальних художніх композицій авторства Алли Горської. Частину її творів було знищено КГБ, зокрема, вітраж у холі Київського університету імені Шевченка.

Центральне панно "Прометеї" - шахтар, який передає вогонь металургу. Спершу проект передбачав, що тут буде панно "Україна" - українка з книгою і діти, які тягнуться до знань. Тодішня донецька влада підтримувала такий проект, але в Києві "зарубали" панно, розцінивши його як прояв націоналізму

Архітектором експериментальної школи №5 у Донецьку (збудована у 1966 році) був легендарний український зодчий Йосип Каракіс.

Дивіться також інші матеріали за темами "Живопис" та "УРСР"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.