На Львівщині будують пам'ятник жертвам Голокосту

У містечку Рава-Руська (Львівська область) будуть меморіал загиблим у роки Другої світової війни євреям.

Проект реалізують за підтримки німецького уряду та ініціативи Берлінського офісу американського єврейського комітету, повідомляє Радіо Свобода.

Меморіал у Рава-Руській облаштовують на місці, де в роки німецької окупації було вбито п’ять тисяч євреїв, у тому числі жінок, дітей і літніх людей. Більшість із них були мешканцями Рава-Руського ґетто, а також утікачами з потягів, що везли євреїв у табір смерті у Белжець (нині територія Польщі).

У радянський час землю звідти вивозили на дороги. Поруч із планованим меморіалом пам’яті розташовано єврейський цвинтар, де збереглися старі плити. Тут зведуть стіну пам’яті. 

"Цих людей вбили, нікого не ховали, всіх просто закинули в спільну могилу, - зазначив представник комітету Моріс Герфшт. - Коли ми сюди приїхали, то кості були скрізь. Було дуже боляче на це дивитись, бо за єврейським законом, душа неспокійна, коли її тіло неспокійне", – каже Моріс Герфшт.

За даними дослідників, загалом у Раві-Руській нацисти вбили близько 17 тисяч євреїв. 

До війни більшість мешканців містечка складали євреї. Після німецької окупації корінних жителів майже не залишилось, а з 6 тисяч євреїв у місті вижили близько 20, яких переховали місцеві жителі, ризикуючи власним життям.

Меморіали облаштують ще на чотирьох місцях масового розстрілу євреїв

Мер Рава-Руської Ірина Верещук наголосила, що трагедія євреїв, які жили у місті, творили його атмосферу, це важлива історія міста, про яку потрібно пам’ятати і пошанувати загиблих, турбуватись про місце їхнього поховання.

До кінця осені цього року меморіал планують повністю збудувати, а вже навесні відкрити. У рамках "Програми облаштування місць масового розстрілу євреїв під час Другої Світової війни у гідні місця пам’яті" наступного року буде пошановано ще чотири таких місця в Україні.

Дивіться також інші матеріали за темами "Євреї", "Голокост" і "Монументи"

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.