Спецпроект

Інститут нацпам'яті повертає радянські інтерпретації Голодомору — історик

Український інститут національної пам'яті (УІНП) вирішив відродити стару ідею про Голодомор як "вигадки ЦРУ".

Про це розповів історик, голова Державного архіву СБУ у 2008-10 рр. Володимир В’ятрович на круглому столі "Голодомор в Україні 1932-1933 років: відображення та інтерпретації в історії, літературі та мистецтві" в Києві.

"Ще довго після Голодомору люди отримували вироки за розголошення інформації про події в Україні в 1932-1933 роках, - зазначив екс-голова архіву СБУ. - Остання відома кримінальна справа заведена в липні 1945 року, вже після Другої світової війни, проти харківської вчительки Олександри Радченко, яку засудили до 10 років таборів".

На думку В'ятровича, у діяльності сьогоднішньої влади в царині політики пам'яті спостерігається регрес.

"Спочатку ми досягли того, що почали говорити про Голодомор, досягнули того, що кваліфікували його як про геноцид, - заявив історик. - Тепер на найвищому державному рівні відкинули концепцію геноциду. А нинішній директор УІНП [Валерій Солдатенко - ІП] докладає величезних зусиль, щоб довести, що Голодомор — неправильний термін. Мовляв, давайте його замінимо на нейтральне слово "голод", яке не передбачає зумисної організації".

За словами В'ятровича, заступник директора УІНП Дмитро Вєдєнєєв у своїй новій книзі "Заручниця глобального протистояння" "взагалі ретранслює давно забуті тези радянського КГБ про те, що концепція Голодомору була вигадкою ЦРУ та інструментом боротьби проти радянської влади під час холодної війни".

Як відомо, Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору, створений у 2010 році, вже розпочав підготовку до проведення пам’ятних заходів 23 листопада, до 80-х роковин Голодомор-геноциду 1932-33 років.

Дивіться також інші матеріали за темою "Український інститут національної пам'яті"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.