Спецпроект

Благодійники рятують шедеври Херсонського музею

У Херсонському обласному художньому музеї ім. О.О. Шовкуненка представлене унікальне зібрання світового мистецтва живопису. Колекція музею налічує тисячі експонатів, які потребують негайної реставрації і відновлення.

Про це пише prostir.museum.

Колекція музею нараховує понад 13 тисяч експонатів, серед яких – графіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво, починаючи від зразків російського іконопису XVII століття і до робіт сучасних художників.

Реставрація картин стає необхідною, коли мальовниче полотно із часом отримує ушкодження. Це можуть бути ушкодження полотна (розриви, провисання), відшаровування барвного шару, відколи мазків, втрата або забруднення лакової плівки. Часто і художня рама представляє не меншу цінність, аніж одягнена в неї картина, що виправдує витрати на ремонт і реставрацію рам.

У 2011 році адміністрація художнього музею звернулася по допомогу в реставрації картин до Благодійного фонду. Тоді ж фонд організував соціально-благодійну програму "Врятуємо культурну спадщину" з порятунку експонатів музею. Щорічно для проведення реставраційних робіт до музею приїжджають провідні спеціалісти і реставратори України – Дарина Цитович та Анатолій Павлович Безкревний з Київського відділу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Реставратори з Києва відновили низку експонатів і відібрали ще 13 картин, які мали потребу у швидкій і невідкладній допомозі.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.