АНОНС: презентація путівника по Києву XIX-XXI століть

У музеї історії Києва відбудеться презентація книги Ігоря Гирича "Київ ХІХ-ХХІ. Путівник".

Книга розповідає про багатоетнічне і мультикультурне місто Київ. Це ніби культурологічний нарис про Київ, де автор поєднує розповідь про історичні події, що відбувались у місті, з описом його архітектурно-мистецьких пам'яток.

З путівника читач дізнається не лише про історію та архітектурні особливості тієї чи іншої споруди, а й про її мешканців, які зробили вагомий внесок в історію нашого міста та держави.

Путівник створений для самостійного ознайомлення з київськими пам'ятками, він поведе читача історичними куточками Старого міста, Подолом, Хрещатиком, Липками і Печерськом.

Час і місце заходу: 25 жовтня, 17:00. Музейно-виставковий центр "Музей історії Києва". Київ, вул. Богдана Хмельницького, 7 (метро "Театральна")

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.