На Закарпатті презентують електронний архів визвольного руху

В Ужгороді Центр досліджень визвольного руху представить проект "Електронний архів українського визвольного руху avr.org.ua".

Презентація відбудеться за участі керівника проекту Андрія Когута, а також науковців та студентів історичного факультету Ужгородського національного університету, повідомляє прес-служба ЦДВР.

"Робимо минуле доступним" — під цим гаслом історики виклали у вільний доступ понад 11 тисяч раніше не доступних документів.

"Втілюючи проект, ми, зокрема, керувалися Рекомендацією № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів із забезпечення обов’язкової можливості для кожного з жителів дізнатися об’єктивно про елементи своєї історії, як невід’ємної ознаки демократії", — пояснює Андрій Когут.

Час і місце заходу: 25 жовтня, п’ятниця, 12:00. Ужгород, конференц-зала ректорату УжНУ (пл. Народна, 3).

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua був відкритий у березні 2013 року і є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького".

На сьогодні архів містить понад 11 тисяч раніше не доступних документів, які висвітлюють історію українського визвольного руху. На сайті е-архіву описані електронні копії документів систематизовані за проблемно-хронологічним принципом і постійно поповнюватимуться.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.