Знайшли родичів Етці - людини кам'яної доби. ФОТО

Дослідники Інституту судової медицини в Іннсбруку (Австрія) заявили, що знайшли можливих родичів Етці - первісної людини часів неоліту, чиє заморожене тіло було знайдене в Альпах у 1991 році.

Про це повідомляє LiveScience із посиланням на журнал Forensic Science International.

За словами керівника досліджень Вальтера Парсона, генетичний аналіз показав, що в австрійському регіоні Тіроль мешкає мінімум 19 чоловіків, які мають спільного з Етці предка. І якщо сам Етці жив 5300 років тому, то предок - 10-12 тисяч років тому.

"Ці 19 чоловіків є ближчими родичами "льодової людини", ніж будь-хто інший, - зазначив Парсон у коментарі Weather.com. - І не варто забувати, що всі люди є родичами до певної міри".

Родичів Етці знайшли випадково. Науковці шукали маркери чоловічої Y-хромосоми, яка передається від батька, щоб дослідити поширення гаплогрупи G серед мешканців Тиролю. Ця гаплогрупа поширена переважно на Близькому Сході, а в Європі зустрічається достатньо рідко, за винятком саме регіону Тироль.

Дослідження генетичних гаплогруп мало на меті дослідити шляхи доісторичної міграції людей. Матеріал для дослідження брали у крові 3700 австрійців-донорів. 19 з них мали достатньо рідкісну генетичну лінію, яку вчені назвали G-L91. Раніше цей же різновид Y-хромосоми було виявлено в мумії Етці.

Вчені досліджують мумію Етці. Фото: thehistoryblog.com

Видання припускає, що хоча б один із 19 австрійців є прямим нащадком Етці - тобто йдеться про безперервну синівську лінію тривалістю 5300 років. Однак Парсон зазначив, що "шанси настільки малі, що я буду змушений заперечити цю можливість".

"Ці знахідки допомагають інакше зрозуміти поняття "родини", - додав науковець. - Коли ми думаємо про родичів, то зазвичай маємо на увазі власну сім'ю, однак наше відкриття демонструє, що ДНК дозволяє простежити родинний шлях дуже далеко в часі".

Дослідження проводили на анонімному матеріалі, і вчені не мають наміру ідентифікувати, хто ж із донорів є родичем Етці.

Етці - таке ім'я науковці дали мумії людини епохи пізнього неоліту (кам'яна доба), знайденій у льодовику в Тірольських Альпах у 1991 році. Дослідження ДНК Етці в університетах Оксфорда і Цюріха показало, що він помер близько 5300 років тому.

Голландські вчені реконструювали зовнішність Етці

Разом із тілом було знайдено чудово збережені в льоду рештки одягу, взуття і спорядження, а також зброю (сокиру, ніж і тисовий лук). Знахідки виявили, що цивілізація кам'яної доби була розвиненіша, ніж вважалося до цього.

Етці є найстарішою мумією людини, знайденою в Європі. З 1997 року його тіло виставлене в Південно-тірольському музеї археології в Больцано (Італія).

Дивіться також інші матеріали за темою "Кам'яна доба"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.