Знайшли родичів Етці - людини кам'яної доби. ФОТО

Дослідники Інституту судової медицини в Іннсбруку (Австрія) заявили, що знайшли можливих родичів Етці - первісної людини часів неоліту, чиє заморожене тіло було знайдене в Альпах у 1991 році.

Про це повідомляє LiveScience із посиланням на журнал Forensic Science International.

За словами керівника досліджень Вальтера Парсона, генетичний аналіз показав, що в австрійському регіоні Тіроль мешкає мінімум 19 чоловіків, які мають спільного з Етці предка. І якщо сам Етці жив 5300 років тому, то предок - 10-12 тисяч років тому.

"Ці 19 чоловіків є ближчими родичами "льодової людини", ніж будь-хто інший, - зазначив Парсон у коментарі Weather.com. - І не варто забувати, що всі люди є родичами до певної міри".

Родичів Етці знайшли випадково. Науковці шукали маркери чоловічої Y-хромосоми, яка передається від батька, щоб дослідити поширення гаплогрупи G серед мешканців Тиролю. Ця гаплогрупа поширена переважно на Близькому Сході, а в Європі зустрічається достатньо рідко, за винятком саме регіону Тироль.

Дослідження генетичних гаплогруп мало на меті дослідити шляхи доісторичної міграції людей. Матеріал для дослідження брали у крові 3700 австрійців-донорів. 19 з них мали достатньо рідкісну генетичну лінію, яку вчені назвали G-L91. Раніше цей же різновид Y-хромосоми було виявлено в мумії Етці.

Вчені досліджують мумію Етці. Фото: thehistoryblog.com

Видання припускає, що хоча б один із 19 австрійців є прямим нащадком Етці - тобто йдеться про безперервну синівську лінію тривалістю 5300 років. Однак Парсон зазначив, що "шанси настільки малі, що я буду змушений заперечити цю можливість".

"Ці знахідки допомагають інакше зрозуміти поняття "родини", - додав науковець. - Коли ми думаємо про родичів, то зазвичай маємо на увазі власну сім'ю, однак наше відкриття демонструє, що ДНК дозволяє простежити родинний шлях дуже далеко в часі".

Дослідження проводили на анонімному матеріалі, і вчені не мають наміру ідентифікувати, хто ж із донорів є родичем Етці.

Етці - таке ім'я науковці дали мумії людини епохи пізнього неоліту (кам'яна доба), знайденій у льодовику в Тірольських Альпах у 1991 році. Дослідження ДНК Етці в університетах Оксфорда і Цюріха показало, що він помер близько 5300 років тому.

Голландські вчені реконструювали зовнішність Етці

Разом із тілом було знайдено чудово збережені в льоду рештки одягу, взуття і спорядження, а також зброю (сокиру, ніж і тисовий лук). Знахідки виявили, що цивілізація кам'яної доби була розвиненіша, ніж вважалося до цього.

Етці є найстарішою мумією людини, знайденою в Європі. З 1997 року його тіло виставлене в Південно-тірольському музеї археології в Больцано (Італія).

Дивіться також інші матеріали за темою "Кам'яна доба"

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.