Спецпроект

В Горлівці відкрився музей Стуса

15 жовтняГорлівці офіційно відкрився музей поета Василя Стуса в адміністративному корпусі заводу "Еластомер", але вже під новою назвою - "Василь Стус - жертва тоталітарного режиму".

Про це пише novosti.dn.ua.

У 2012 році засновником музею Стуса в Горлівці Олегом Федоровим було прийнято рішення передати зібрану колекцію в дар державі з метою створення літературного музею в Донецьку.

Рішенням управління культури і туризму Донецької обласної адміністрації в грудні 2012 року було урочисто відкрито літературний музей Стуса на базі Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Крупської.

"Ми передали до Донецька експонати. Але саме тут коріння Стуса, тут початок роботи, тут початок музейного руху. І відкриття сьогодні літературного музею Стуса - це логічне продовження тієї святої справи, яка зародилася у нас в Горлівці.", - сказав заступник мера Горлівки Сергій Шкребець.

Естафету музейної справи прийняв у свої руки директор заводу "Еластомер" , почесний голова комітету Музею Василя Стуса Грайр Хачатрян.

На думку Дмитра Стуса, музей зайняв правильну лінію - позиціонувати Василя Стуса як борця з тоталітарним режимом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.