Червоно-чорні прапори не заборонені на стадіонах - представник FARE

FARE - партнер УЄФА з моніторингу футбольних матчів - не забороняє приносити прапор бандерівського крила ОУН на стадіони, а стюарди матчів не повинні його вилучати.

Про це в інтерв'ю "Історичній Правді" сказав координатор освітніх проектів FARE у Східній Європі Павло Клименко.

"Ми не повідомили [у звітах FARE для УЄФА і ФІФА - ІП] про ці прапори і портрети [Шухевича і Бандери] жодного разу, - зазначив координатор. - На українських стадіонах про них доповідати нема сенсу".

За словами Клименка, прапор ОУН і портрети Шухевича і Бандери включені FARE у перелік расистських і дискримінаційних символів через те, що поруч із цими банерами занадто часто вивішується символіка нацистів та лунають дискримінаційні вислови.

"Включення цих символів у перелік - це результат моніторингу, - зазначив координатор. - Воно базується не на історичній оцінці, а на практиці застосування. Навряд чи ми приберемо з переліку прапор ОУН і портрети її лідерів, якщо люди на секторах не перестануть "зігувати" з ними та вішати кельтські хрести".

Представник FARE наголосив, що згаданий перелік - це не список "заборонених символів", а освітній посібник, який звертає увагу на можливі ознаки дискримінаційних проявів на трибунах.

Він додав, що стюарди не повинні вилучати червоно-чорні прапори у вболівальників.

"Ми взагалі не маємо права нічого забороняти і не хочемо цього робити. А на місцях у стюардів буває багато перегибів, - зазначив Клименко. - Ми намагаємось проводити для них тренінги, але це здебільшого важко - вони часто зміняються та формально підходять до своєї роботи".

Координатор FARE підкреслив, що організація не називає ОУН та її лідерів "ані фашистами, ані нацистами".

Як відомо, 27 вересня Міжнародна федерація футболу (ФІФА) застосувала санкції щодо українських вболівальників після матчу Україна – Сан-Марино.

Санкції були застосовані за використання частиною фанатів піротехніки, неонацистських символів і гербу дивізії "Галичина", однак у медіа поширилася неправдива інформація, нібито причина санкцій - прапор ОУН.

При цьому виявилося, що у перелік образливих та расистських символів у буклеті організації "Футбол проти расизму в Європі" (FARE) справді включено червоно-чорний прапор ОУН (бандерівської), портрети Степана Бандери та Романа Шухевича і герб дивізії СС "Галичина".

Історична Правда

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.