Спецпроект

У "Царському Селі" буде відкрито Музей Першої світової війни

Музей Першої світової війни буде відкритий в Петербурзі.

До створення нового музею приступив державний музей-заповідник "Царське село", повідомляє mr7.ru.

Перший в сучасній Росії музей Першої світової війни буде відкритий в будівлі Ратної палати, яка зараз реставрується. У ДМЗ "Царське Село" називають дату 1 серпня 2014.

Наразі продовжується і реставрація будівлі Ратної палати, і формування фондів нового музею. При цьому використовуються як державне фінансування, так і кошти меценатів. Адміністрація ДМЗ звернулася до городян із закликом приносити для майбутнього музею рідкісні документи і предмети, пов'язані з історією Першої світової війни. І багато хто вже відгукнулися на заклик.

"Нам несуть дуже цікаві архівні фотографії, - розповіла прес-секретар музею Ірина Начарова. - Митниця передала великий обсяг конфіскованого зброї - там є і предмети, що відносяться до Першої світової війни. Фонд майбутнього музею підбирається дуже цікавий". Крім того, 12 негативів фотографій передав Російський аукціонний будинок - це знімки, зроблені в госпіталях.

Музей розташується на всій площі Ратної палати. У 1911 році Олена Третьякова, вдова рідного брата засновника Третьяковської галереї, подарувала імператору Миколі II зібрання матеріалів з ​​історії російських війн, а також військових трофеїв. Микола II розпорядився створити музей на основі цієї колекції, для розміщення якого в Царському Селі і була побудована "Государєва Ратна палата". Таким чином, цю будівлю від самого початку було задумано як пантеон військової слави - ​​музей для зберігання військових трофеїв і історичних документів, що ілюструють успіхи Росії у війнах з давніх часів.

З початком Першої світової війни в Ратній палаті розмістили галерею Георгіївських кавалерів і трофеї, привезені з фронту. Для зберігання трофеїв призначався внутрішній двір, розташований в центрі комплексу будівель. Так поступово палата перетворилася на музей Великої війни.

Експозицію відкрили для відвідувачів у 1917 році, але вже в 1918-му музей був закритий, в перші роки після революції деякі експонати були вивезені з Царського Села, розосереджені по державних сховищах, деякі знищені. Будівлю Ратної палати було передано ДМЗ "Царське Село" для відтворення музею Першої світової війни в 2008 році.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.